У грудні місяці в Україні традиційно вже водинадцяте проводиться Всеукраїнський тиждень права. Всеукраїнська акція «Тиждень права» була започаткована 2008 року з нагоди відзначення 60-ї річниці проголошення Загальної декларації прав людини. Указом Президента України встановлено проведення Всеукраїнського тижня права щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини. З нагоди річниці прийняття Загальної декларації прав людини.
Головне завдання Тижня — – показати важливість правової освіти українців, підвищувати рівень їх знань щодо гарантованих Конституцією та законами України прав у різних сферах життя, сприяти формуванню правової культури та правової свідомості у суспільстві,
В рамках проведення Всеукраїнського тижня права у Нікопольському управління захисних масивів дніпровських водосховищ були проведені наступні заходи:
— проведена нарада з метою роз’яснення положень, норм та Законів України з працівниками підприємства;
— проведено навчання та бесіди із працівниками експлуатаційних дільниць з питань реалізації і захисту прав людини;
— проведена лекція з учнями КЗ «НСЗШ І-ІІ ступенів №18″ «Права та обов’язки неповнолітніх», та бесіди з мешканцям м. Нікополя та Нікопольського району з питань реалізації захисту прав людини, в тому числі соціально незахищеним верствам населення та учасникам операції об`єднаних силі членів їх сімей, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих внаслідок зазначеної операції.
Реалізація і захист прав людини.
Питання прав людини є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх світових держав. Забезпечення прав і свобод людини, їх практична реалізація є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
Права людини – це соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами .
Відповідно до статті 22 Основного Закону держави права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, права не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ч.3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .
До особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України відносять:
— право на життя (стаття 27 КУ);
— право на повагу своєї гідності (стаття 28 КУ);
— право на особисту свободу і недоторканість (ст.29 КУ);
— право на таємницю особистого життя (ст.ст. 31, 32, 51, 52 КУ);
— право на недоторканість житла (ст. 30 КУ);
— свобода світогляду і віросповідання (ст. 35 КУ);
— свобода пересування та право вільного вибору місця проживання (ст. 33 КУ);
— право знати свої права (ст. 59 КУ);
— право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (ст. 56 КУ);
— право на судовий захист своїх прав (ст. 55 КУ);
— право на правову допомогу (ст. 56 КУ);
— свобода від зобов’язання виконувати явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60 КУ);
Указом Президента України від 25.08.2015 року №501/2015 затверджено Національну стратегію у сфері прав людини, прийняття якої зумовлено необхідністю вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвого механізму захисту в Україні прав і свобод людини, вирішення системних проблем у зазначеній сфері.
Стратегія спрямована на об’єднання суспільства довкола розуміння цінності прав і свобод людини, які захищаються на основі принципу рівності та без дискримінації.
Стратегія зосереджена на вирішенні основних системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини та нових викликах суспільства, але не вичерпує повністю проблематику у зазначеній сфері. Удосконалення системи захисту прав і свобод людини здійснюватиметься з урахуванням як вітчизняного досвіду, так і напрацьованих та апробованих міжнародною спільнотою засад і принципів. У цьому зв’язку буде взято до уваги та активно використовуватиметься досвід Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, правозахисних організацій України, Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, інших міжнародних організацій, а також практика Європейського суду з прав людини.
У співпраці з іншими державами Україна застосовує підхід, заснований на правах і свободах людини, і розвиває двосторонні відносини з урахуванням міжнародних зобов’язань у зазначеній сфері.
Конституційний принцип рівності перед законом і судом тісно пов’язаний з питанням надання державою безоплатної правової допомоги. У статті 59 Конституції України зазначено, що: «Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав».
Відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (далі – Закону) право на безоплатну правову допомогу – гарантовано Конституцією України.
Можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Безоплатна первинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
– надання правової інформації;
– надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
– складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
– надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
– органи виконавчої влади;
– органи місцевого самоврядування;
– фізичні та юридичні особи приватного права;
– спеціалізовані установи.
Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
